Твоя Коламбіна
Avec amour, Votre fou Columbine...
Зала порожня. Всевидяще око софітів
Лишило в спокої вуста, що від сміху болять.
Зараз мить відпочинеш від Долі болючих кульбітів,
І знов на манеж - звеселяти і розважать.
Я віддала усе за твій сміх.
Я згубилась в мільйонах
Фарбованих і чужих,
Які шлють поцілунок з манежу, й усмішку з прокльоном...
Мої губи скривавлені жартів судомами,
А в очах причаїлась печаль вікова.
Граю роль і всміхаюся всім незнайомим,
А в душі без кордонів і меж самота
Ладна будь-який біль подолати,
Аби ти звеселився на мить...
Крізь образи тебе розважати,
Хоч в душі сум нестерпно щемить.
Навіжена. Жива самота із мальованим сміхом.
Божевільна. Й нехай не єдина
Клоунеса, покинута Вами та світом...
Все одно. Із любов`ю, твоя Коламбіна.
