Волошкове щастя
А небо пломеніло розірваним стягом
В уламках волошок на полі,
Й хилилось зоріючи над стомленим шляхом,
Розсипаючись на атоми волі.
Й боліло небу в кожному шві
Розкраяних пелюсток,
Що бриніли надією з жита мені
Уривками старих казок...
Й синіли до сонця краплинами неба,
Сміялися цвітом невинним
Волошки до нас - до мене і до тебе,
Й до неба тяглися наївно...
Шумлять злотожаром лани злотокосі,
Вгорі розлилось небо в зорях...
Блукає по нім щастя - вільне і босе,
Прислухайся - з нами говорить...
