Сьогодні знов нас вечір зустрічає
Бездонним небом зоряних думок.
І знов душа незвичного чекає,
А час іде і все за кроком крок.
У вічність простеляються дороги.
В майбутнє простеляються стежки
Сплелися в хаосі надії і тривоги
Безжалісно марнують нас роки
А новий день надією зустріне
Що безпідставно у очах горить
І в зоряну безодню знов полине
Та помилок напевно не простить.
