Про спрагу
Я у Тебе просив лише склянку води,
Ти ж мені, в гранчака націдив оковиту.
Я хотів від пекучої спраги втекти,
А на томість, стали труби горіти.
Ти облиш говорити про воду в отому питві.
Де ж Твої невичерпні джерела, цілющі, як сни,
Про які стільки пущено слів по воді?
Чом слова твої сушать,
Забравши останні краплини живої води?
Ні не буду. Напівсон не сховає моєї біди.
Дочекаюся ночі, прохолоди, пітьми,
З небуття, по краплині, назбираю роси,
Ні, не треба мені благодаті з Твоєї руки.
Пам’ятаю, крізь сон, прохолоду давніх джерел -
Не розбавлену святість,
До якої є спрага в мені.
Дрогобич., 2012
