Про залишене ігристе вино
Острівцями провалів у пам’яті
Уперед, крізь минуле іду.
Розширяючи простір видіннями,
Як спокуту, реальність гублЮ.
Розкидаю її непочатими,
Не то справами, не то мріями.
Дощами, грОзами літніми,
Нескінченними, чистими, світлими.
У бокалі вино ігристе, ціловане.
Не випите, покинуте назавжди.
Тепле, змучене - та не знищене,
Губить карбонові бульбашкИ.
Вони, як провали у пам’яті
Роблять в озоні дірки,
Утікаючи від досконалості
Кличуть у безвість іти.
Доки є ще провали у пам’яті,
Доки бавиться мною вино,
Є ще шанс
Обійти щити озонові.
Не упасти остаточно на дно.
Дрогобич., 2012
