Поетів муза породила
У незліченність рим водила,
Шукала кращих з – поміж них
Душею світлих і не злих.
Хто слово рідне прославляє
Його голубить і квітчає
Не сіє сум порожніх дум,
Не викликає лише глум
Своїм творінням "актуальним"
Таким "глибоким"," не банальним"
Пролитим сірою водою на папір,
Невже це авторитетний і цікавий твір?
Якщо немає в творі почуттів,
Прожитих сотні – тисячі життів,
Які й далі будуть жити
То краще було б не творити.
А варто просто покохати
Тоді вже порадіє муза – мати.
Слова любові на папері розіллються,
Серця швидше в такт заб`ються.
І я буду писати про кохання,
Про враження й переживання
Та з усім світом поділюсь,
Бо критики я не боюсь.
