Послання до ангела
Від безумної і закоханої
Відправлю тобі валентинку
У зоряні ці небеса.
Вона вся – в моїх сльозинках,
Чи то це лише роса.
Я досі тебе кохаю,
Чекаю аж до зорі.
Між нами безодня – знаю.
Ти – ангел, я ж на землі.
Не чула вже цілу вічність
Твоїх таємничих слів.
Між нами – проста граничність,
Велика безодня снів.
Я досі, повір, страждаю,
Спочинку душі нема.
Я знаю, тебе немає,
Ти – ангел, а я жива.
Без тебе немає світу,
Без тебе нема весни.
До мене приходить літо
Лише із тобою в сни.
Пробач, не ходжу до могили, –
Могили для мертвих лиш.
Я душу цю не хоронила,
Ти досі у серці спиш.
Стискаю кинджал – коханий!
Не витерплю більш скорбот!
Та знаю, смертельна рана
Не дасть тих твоїх висот.
Я просто прокинусь в згустці,
Де ти не прилинеш в сні.
Ти знаєш, жахлива пустка
Це серце доб’є в мені.
Я ледь накидаюсь в хвилі,
Щоб болю втопити слід.
Але не дадуть вони крила
Ті, що відтіняють світ.
Я вічно тебе б обіймала,
Вустами торкала віч....
Чому назавжди забрала
Тебе та холодна ніч?
Я вірю, тобі я треба –
Безумна як нині, проста.
Тому в це холодне небо
Із голубом шлю листа.
Кружляє мій голуб білий,
Поволі іде в небуття.
У тебе – шовкові крила,
А я – на межі життя!
Я хочу летіти в небо,
Розбитись на друзки об скло...
Приніс мені голуб від тебе
Троянду під білим крилом...
