Мовне питання
закон про мови нац. меншин
Вчора Верховна Рада прийняла в першому читанні закон про регіональні мови - фактично це означає двомовність і розкол України.
Ми ж не маєм нічого проти:
Говоріть вже, якою вмієте!
Та, панове, Вам не здається,
Що занадто Ви вже наглієте?
Та поїдьте в Ізраїль, в Італію, –
Не відкрию я істину нОву, –
Вам ніде не дадуть громадянства
Аж допоки не вивчите мову!
Це лиш в нас всі такі лояльні,
Що й неграмотний може з свистом
Депутатом верховним стати,
Й як завгодно великим міністром.
Живите тут десятки років,
Цей народ вас усіх годує,
Й вас ніхто не питає, доки
Можна пхати «язык» свій всує!?
Кричите все, що вас «ущемляють»,
Не дають вчити рідну російську…
Ви приїхали з Волги? З Уралу?
Таки ж тут ви смоктали цицьку!
І чомусь вас не злять ніскільки
Українські сметана й сало,
Передачки з села, горілка…
Тільки мова, ти бач, «дастала»!
«Наши дети имеют право
Изучать здесь родной язик!» –
Ви Толстого їм томик дайте,
І не треба здіймати крик!
Говоріть, як вам зручно, вдома,
І своїх так навчіть дітей.
Й не кажіть, що вони – неспроможні…
Не вбивайте у них людей!
Чи вони у Вас що? Каліки?
Що не зможуть вивчити дві?
Та ж пнетесь, зубрите англійську…
Що за сморід у вас в голові?!
І кому це, звиняйте, на руку
Піднімати щоразу тему?
Тільки вибори, – так і крутять…
Наче це в нас одна проблема!
Під шумок такий легше красти,
Очевидно ж, як Божий день!
Хай нема на язик що й класти,
«Свой язык» захищає пень…
Ой, народе… який ти темний…
А чи люди сліпі й не чують,
Як їм тонко на нервах грають,
Й, розділяючи, владарюють.
Лубни, 6.06.12
