07.06.2012 22:55
305 views
Rating 5 | 3 users
 © Лєна Шторм

Фатальна

Він насміхався: “Ти фатальна!

Таких, як ти, бояться всі”,

Хоч розумів той факт буквально,

Що хоче з нею бути він.


Вона манить з собою вміла

Одним лиш поглядом своїм,

І також добре розуміла,

Що хоче бути тільки з ним.


Вона була така красива,

Безкомпромісна, ледь сумна...

Часом поводилась грайливо,

Часом серйозною була.


Вони сварились і мирились,

Та хід життя їм не змінити -

І скільки б марно вже не злились,

Любові не порвалась нитка.


Хоча самі і не гадали,

Забуть кохання не зуміли.

Їй шепотіли вслід: “Фатальна”,

Йому: “Він є безмежно милим”.


Інколи з неї глузували

Ті, кого мучив страх,

Узрівши іскорки печалі

Й містичності в її очах.


Жінки казали: “Він красивий!

Якби ж на день хоч став він мій!”

А в ній всі бачили щось дивне

Крізь попіл вщент згорівших мрій.


Всі говорили: “Що за пара?!

Це ж люди з різних полюсів!”

Та винахідливий випадок

Закоханих назавжди звів.


Ось якось, вийшовши з трамваю,

Побачив з подивом її,

Щосили крикнувши: “Фатальна!

Навіки будь в житті моїм!”


Весілля з`єднує любов`ю

Й людей із різних полюсів, -

В одну сплелись барвисті долі

Сердець із паралельних снів...


Було багато в них мандрівок

На літаках та кораблях.

І перед світом цим мінливим

Вона здолала давній страх.


Вона писати вміла книги,

На захист інших сміло йшла.

Він розвивав великий бізнес

І ій завжди допомагав.


І було щастя, були діти,

Подій цікавих цілий вир.

Росли в саду кохання квіти,

В сім`ї любов жили та мир.


Змогли лишить вони для інших

Прекрасних душ своїх дари, -

Життя пройшло, мов кінострічка,

Де місця не було пітьмі.


І залишать було не шкода

Своє багатство для людей,

Бо доля щедру нагороду

В останній дарувала день.


Так ось, в цей день, ураз почувши,

Тихенький поклик в рідний дім,

Вони були спокійні дуже, -

Все йшло, так, як і мало йти.


Вона лежала в білій сукні

В одному ліжку разом з ним,

Як на весіллі, він в костюмі,

Не відпускав її руки.


Йому десь сто було, напевно,

А їй, напевно, сто один.

Сім`я зібралась разом чемно

В останню путь їх провести.


В квітучій середині травня,

Обнявшись крилами, вони

До світлого летіли Раю

З такої рідної Землі.


Життя під світлом телекамер

Було, мов радісний салют...

Він шепотів: “Моя фатальна,

Ну як же я тебе люблю...”



  • Увага! Не забудьте ...





Луцьк травень 2012



Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 08.06.2014 00:25  Панін Олександр Мико... => © 

Вірш чудовий, sueño inocente!

 08.06.2012 08:44  Олександр Новіков 

Класно, сподобалось. Я через оту "фатальну" весь час в напрузі був, думав ну зараз щось непоправне станеться, а тут по ходу хепі-енд) 

 08.06.2012 00:20  Володимир Пірнач => © 

Ви кілька разів змінили ритм.. може здалося?
Нагадало один фільм називається "Дневник памяти", подібна історія.
Загалом сподобалось. 

Публікації автора Лєна Шторм

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше