Світ
з рубрики / циклу «Рідна земля»
Я в світ іду. І все мені байдуже.
Розквітлі зорі падають на шлях.
Я повертаюсь з світу, мов недужа,
Мов загубила сили всі в зірках.
Чому цей світ так випиває сили?
Чому я мов холодна й нежива?
Надворі ж тепло так, сліпуче біло
Вкриває стебла росяна весна...
Я піднімаю очі в верховіття,
Я п`ю знов сили з ріної землі -
Щоби віддати знов усьому світу?
А як лишити крапельку собі?
Я б цю чарівну, зоряну краплину
Зростила на долонях до небес.
Я зможу, як захочу! Я полину,
Порву безмежжя і діждусь чудес!
Чому чудес насправді не буває?
Бо їхні сили забирає світ?
Буває - тільки розсип дивокраю
Відкриє нові заслінки воріт.
Природу світ зруйнує не одразу.
І, поки серед неї я живу,
Маленьке чудо, блискітки - алмази,
Слова барвисті для сердець творю.
