10.06.2012 17:43
© Оля Стасюк
Сонячне майбутнє
з рубрики / циклу «Рідна земля»
Ще не почалося майбутнє,
Ще літо теж не почалось,
А ніжні солов»їні лютні
Притихли зранку вже чогось.
Чому вже яблуневе листя
Скрутилось, жовкне й шелестить?
І осипається намистом
Черешня сонячна щомить.
До всього треба рук Людини,
До всього треба мить тепла…
Але гуде насамотині
Маленька згублена бджола.
Набудували собі стіни,
У офісах закрили світ…
Хтось відчував, як пахне сіно
І ніжний калиновий цвіт?
Їм, бачте, вперше коле ноги
Трава квітуча до колін.
Ви дайте сонця золотого,
Хоч витисніть з бетонних стін!
Он як асфальт і сірі стіни
Стебло ламає молоде.
Чому ж сильніша них Людина
Не може подолати це?
Хоч вирватися у віконце –
Як пташка, волі навздогін!
І осягнуть, відчути сонце
Й майбутнє, що почнеться з ним.
