08.06.2012 17:35

-

219

7 | 7

 © Оля Стасюк

Світ

з рубрики / циклу «Рідна земля»

Я в світ іду. І все мені байдуже.

Розквітлі зорі падають на шлях.

Я повертаюсь з світу, мов недужа,

Мов загубила сили всі в зірках.

Чому цей світ так випиває сили?

Чому я мов холодна й нежива?

Надворі ж тепло так, сліпуче біло

Вкриває стебла росяна весна...

Я піднімаю очі в верховіття,

Я п`ю знов сили з ріної землі -

Щоби віддати знов усьому світу?

А як лишити крапельку собі?

Я б цю чарівну, зоряну краплину

Зростила на долонях до небес.

Я зможу, як захочу! Я полину,

Порву безмежжя і діждусь чудес!

Чому чудес насправді не буває?

Бо їхні сили забирає світ?

Буває - тільки розсип дивокраю

Відкриє нові заслінки воріт.

Природу світ зруйнує не одразу.

І, поки серед неї я живу,

Маленьке чудо, блискітки - алмази,

Слова барвисті для сердець творю.