Серед поля...
Серед поля - зеленого, чистого,
Упаду, щоб у небо дивитися.
І від сяйва таємно-барвистого,
Стану щиро душею молитися.
Я просила благала пробачення,
За неспокій дітей ненароджених,
І не має ніякого значення,
Що причини з сумлінням узгодженно.
За сльозу від образи пекучої,
Що лишає сліди в серці батьківськім,
Я вдихнула отрути ядучої
І лишилась в боргу неоплаченім.
За той біль, що природі нанесено,
За ту кров, що дарма проливається,
Полетіла душа понад плесами,
Від безсилля серденько стискається.
Серед поля - зеленого, чистого,
У молитві могла вкоренитися.
Все чекаю прощення Всевишнього,
Та не в силах, за всіх, розплатитися.
м. Кривий Ріг, червень 2012 р
