На віхах недавньої історії
Що на місця усе розставить
В якій немає алегорії
Й тебе задуматись заставить.
П’ятниця... Він направлявся до рідні
З роботи, на авто, щасливо
Хотів провести вихідні
Адже для нього це важливо.
Та лиш задумався на мить
Він випадково хлопця збив
Побачив. в нього все болить
На руки взяв, в авто пустив
Відвіз він хлопця до лікарні
Вона знаходилася близько
та спроби вмови були марні,
Щоб лікувати хлопця швидко.
Пояснив він ситуацію
І що нелегкі були ноші
Лікар відмовив операцію
Сказав, що все лише за гроші.
"Тоді звернусь до банку свого
І повернуся вже за мить
А ви готуйте до усього
І з ним уже хоч щось робіть!"
Та лікар не звернув уваги
І до хлопця не пішов
У нього були свої справи
Й так непомітно час пройшов.
Вже чоловік був повернувся
Дав лікарю грошей багато
А той до медсестри звернувся
Щоб готувала вже палату
Лікар сам підготувався
Сказав нікого не пустити
І до палати направлявся
Та було пізно щось робити.
Пульс в хлопця битись перестав
Він мертвим на столі лежав
Тож лікар підійшов до нього
Й побачив він там сина свого.
Не знаю, що тут написати
Але знайте лиш одне:
Потрібно добре шанувати
Не тільки своє, а й чуже!
