Я ще в дорозі,
іще прозора путь.
Мене пронизує
вранішнє повітря.
Ще трохи
дива зачерпнуть
з пречистої
небесної палітри.
Поки зоря,
іще не зникла
у глибині
чарівного мовчання,
в завершенні
існуючого циклу.
Я поважаю
принцип невтручання,
я просто йду
під небом навмання.
Зоря і ранок -
звичайні свідки.
Питання,
хід їх не спиняє.
Чому блукаю,
невідомо звідки?
Куди піду,
і як моє ім`я?
Чи повернуся
до них я завтра вранці...
Зоря воскресла
знову воссія,
палахкотінням
своїх протуберанців.
І в цьому колі -
життя і воскресінь,
я повернуся
квітучою травою.
І ти мене,
зоря -
зустрінь,
впізнай,
і окропи
ранковою сльозою.
м.Прилуки, 21-22.06.2012р.
