Сніг серед літа
з рубрики / циклу «Про долю»
На перехресті тих доріг,
Серед літа випав сніг,
Де ми з тобою розлучались,
Ми щиро так удвох кохались.
Він мої руки цілував,
Пробач кохана, він шептав,
Пробач за поговір людський,
Пробач за біль такий важкий.
Пробач за зламане життя,
Назад немає вороття,
А я молилася тихенько,
За що рідненька моя, ненько?
За що нас люди розлучили?
Були ми вдвох такі щасливі,
Ми так любилися, кохались,
Поки злі люди не дізнались.
