Про підвали і підвалини.
Тиша склепів підвального мороку
Кличе привидом мене з надбудови,
Де похована велич минувшини.
Мури храмів - підмурки сучасності.
Подружитися варто з привидом.
Перший камінь замулило часом,
Занесло байдужості сміттЯм.
Перший храм поховало колись забуттям.
Нащо мертвих тривожити, нудити?
Може краще боятися привидів,
І зносити одвічні наруги
Тих хто ділить людей і гоїв?
Кличе привид мене в сирість мороку,
Привид власне забутої слави,
Де колись, може стану собою,
Розкопавши у собі потаємні підвали.
Дрогобич., 2012
