Сповідь
Я так ретельно вчився промовчати,
Здавити горло, щоб не вичавить сльози,
Щоб руйнувань святинь в собі не помічати,
Щоб не дай Бог, не сталося біди.
Я так ретельно вчився бути тихим.
Нічим не відрізнятись від усіх.
Пливти за течією, не боротись з вітром.
Не відкривати перехожим своїх мрій.
Я так ретельно вчився заховатись.
Не відгукнутись на тривожний крик.
Із підлотОю мирно уживатись,
Протести диваків підносячи на сміх.
Я захистив диплом на виживання.
З відзнакою. І я такий як всі -
Сіренька підлість вічного мовчання,
Та лиш людина загублена болить в мені.
І нівелює всі мої здобутки,
Не підбираючи ретельно своїх слів,
Високі мури, руйнуючи на друзки,
З’являється, як привид, в сірий світ.
Дрогобич., 2012
