24.06.2012 17:44

-

230

6 | 6

 © Оля Стасюк

Квітки не винні

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Квітки не винні, що вони зів’яли,

І я, мабуть, не винна, що пішла.

Ми просто чогось іншого бажали,

Ну а насправді знов прийшла весна.

Зіткнулись сонце й місяць у двобої.

Цей новий день старим був, наче світ.

Ти ринувсь в пошук зустрічі з собою,

А я чекала ще коло воріт.

Ми не розбіглись і не розійшлися –

Ми нарізно згубились в черемші.

Щось лиховісне було у тій висі,

Хоч йшли до неї ниточки душі.

Ми ж вийдемо з цього чортополоху,

Я віднайду полин, ти – нагідки.

Ми просто розгубилися потроху

Й не винні в цьому, як і ці квітки.