Переміни
з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»
Вітрисько знов обтрушує малину.
Смородинка скотилася до ніг.
Напевне, зараз я уже й не злину,
Чомусь холодна стала, наче сніг.
Чомусь все тягне до стареньких фільмів,
Які уже дивилася не раз.
Чомусь уже приїлись співи півнів -
Ось що із нами творить дивний час!
Я хочу так закутатись у пледи,
Я хочу дощ за стомленим вікном.
Я хочу мрію з швидкістю торпеди.
Я хочу сліз закоханих з добром.
Бо ж я стаю така сентиментальна,
А, значить, я стаю така слабка...
Мені би завойовників ментальність,
Щоб трохи довело все до пуття.
Я хочу щось собі завоювати.
Напевне, твоє серце... Очі... Мить...
А потім буду знову відчувати,
Як ця нова струна в мені бринить.
Я загубила силу і пориви,
Тепер не знаю й крихти наперед...
Ти знаєш, певне знову буде злива.
Піду собі, закутаюсь у плед.
