Так то ж у Вас мітла... то у кожного двірника є, а у мене ж, з ступою, хатинкою, котиком.Корочше з усима прибамбасами. То ж, як сказала Вам. що у Вас буде усе суперово, то так і буде.
)) ого, який коментар!)))) дуже дякую Вам!))) то до Вас можна звертатися, якщо що , по чудодійну силу ступи?))))))) хоч я сама з Порталу зазвичай на мітлі вилітаю, Ви мали бачити в приватній бесідці!) тільки щось я не помітила, щоб та мітла якось допомагала... транспорт як транспорт!))))
дуже. дуже, дуже... Слів нема. Такий розпач.. Нехай буде так. щоб навколо Вас та в Вашому серці літали метелики щастя! В очах світмлись зорі закоханості , а дім був зігрітий ТЕПЛОМ ВІРИ , НАДІЇ Й ЛЮБОВІ. Щастя Вам ! Вірте. так і буде! Не даремно ж я ото у ступі отій сижу. Як скажу, так і буде. А написано просто надзвичайно!
Звичайно, хто б Вас заспокоював з моїми руками в граніті, але, бачте, хоч намагатися краще чим просто опускати руки. Може там граніт тоненький, а під ним - пісок...
) ні, годину - дві я б не витерпіла!) у мене це дійсно хоббі, а не праця. Прози б писала більше, задумки є, та там вже дійсно довше. а вірші в мене часу не забирають в плані їх написання.
Це я сильно перебільшив, що зовсім відмовитися )Тоді можна залишити поезію на холодні зимові вечори! ))) Весь інший час буде зайнятим. Коли, наприклад були пропозиції працювати на приватних підприємствах, там обіцяли трішки більші гроші, можна досягти успіхів в професійному рівні, але потрібно працювати, з самого ранку і до самісінької ночі (без перебільшень) і забути про все інше. Такі реалії агрономічної професії) Навіть якщо і продовжувати працювати науковцем, але на приватних підприємців - тоді потрібно буде писати інші (наукові) праці (платитимуть за них) Тут ще якось намагаюсь комбінувати, бо ніхто мене не обмежує. А тоді доведеться думати по іншому. Потрібно чомусь одному віддавати душу - інакше не виходить))) Мабуть немає в мені універсальності. А крім професійних, інших шляхів немає. До того ж: ))))) Вірші самі не пишуться! В мене натхнення розпочинається на рівні вражень, відчуттів, думок (інколи задумів). А все інше праця, яка іноді може зайняти годину-дві, а то й більше )))) От таке воно хоббі ))))
оце сиджу і думаю... намагаюся уявити ситуацію, коли стоїть вибір : або ЩОСЬ, або поезія... і не виходить! ну справді, чому треба відмовлятися? часу це багато не потребує ( ну, звісно, якщо на Порталі, як я, не висіти днями:)))), а вірші - вони ж мимоходом, самі пишуться і нічому й нікому не заважають.... Як на мене - безобідне хоббі... як можете, поясніть, що то у Вас за дилемна альтернатива?
дякую. заздрю Вашим дівчатам) завжди знизу вгору дивлюся на впевнених в собі людей. А як ще й інших можуть з непевності вивести - то й зовсім молодці!)
Не зручно щось в клітці - та крила не пролазять)))))) (це в мене склалося так, що можна щось змінити в житті, тільки потрібно відмовитися назавжди від поезії) Дуже сподобався! Справді, потрібно щось змінювати - хоча, що жде за межами клітки! Може там буде гірше )))) Гарний вірш, заставляє задуматися!
Не знаю, що в Вас за сумніви, та виходьте вже з тої клітки! Я наче колись уже таке казала... Правда, сама така, сумніваюся у всьому! Мене моі дівчата вміють вивести з такого стану! Я їм за це вдячна! Гарний вірш! Психологічний.
