02.07.2012 17:59
18+
1018
    
  6 | 6  
 © Ірина Затинейко-Михалевич

Дорогій подрузі

Стигнуть  вишні рясні  -  червневі,

Склались трави в снопи – зелені

Ти не злися,  прошу  –  на мене,

Вишні, що не одна - червлена…

Вишень присмак терпкий – нестерпний

І снопи  всохлись сіном  на сонці…

Я втомилася бути   – мішенню

Для Твоїх невгамовних емоцій.

Я топлюсь  у Твоїй  Нелюбові,

Я всихаюсь, мов сніп той зелений,

Я змовкала на кожнім півслові…

Ох, як терпко – сповив мене  в  терен…

 Святість клятви чому  зневажаєш?

Образ мами скверниш перед дітьми,

Чим тобі завинила – хоч знаєш?

Ні – нелегко тебе розуміти…

Годі! Досить!  Слізьми  не розраджусь -

Сил так мало ненАвисть прощати…

Хоч би вишень рясних дочекатись –

Нечервлених – з батьківського саду…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.07.2013 14:11  Наталія Сидорак => © 

Складна ситуація... вірш різонув емоціями...

 03.07.2012 13:46  Володимир Пірнач => © 

Хех) приємно.
Насправді я вже давненько його не читав, ще курсі так на третьому я грався в психолога, тоді дуже багато нових імен відкрив і Ерік був одним із найсильніших.
Співрозмовник кажеш)
вже давно думали зібратися в реалі треба напевно тут на сайті закинути публікацію і визначити маршрут, збиремося і будемо обмінюватись інформацією :)

 03.07.2012 13:33  © ... => Володимир Пірнач 

дякую, Володимире) Ти дуже цікавий співрозмовник. А за те, що читаєш Е.Берна - великий RESPEKT)!

 03.07.2012 13:25  Володимир Пірнач => © 

Тоді виходить дуже класична комбінація Бернівської "Люди которьіе играют в игрьі". Таких ситуацій багато і справді прикро коли близькі потрапляють у них.. звісно ще шкода дітей, вони як завжди попадають під самий нелюдський закон "батьків не обирабть". Можна говорити багато, але толку від того буде мало, думаю тут треба просто зробити висновки і розставити пріорітети, бо діти як ніхто вбирають у себе поведінку батьків.
Дякую за тлумачення, тепер все на своїх місцях :)
Удачі для твоєї подруги.

 03.07.2012 13:16  © ... 

Особисто не знайома, але проблема моєї героїні і "Короля" дуже тісно переплітаються... щодо зміни людини під свій "ідеальний образ", як Ти креативно висловився "заточити" і як жінка і як психїолог - тобі не суперечу. Цікавість до людини тримається здебільшого на контрастах, недорозгаданості. певній дистанційній непідступності. тоді є більше шансів на довготривалості та свіжості почуттів у стосунках...
Щодо конкретної історії - усе дуже непросто. Йдеться не про зміну людини під себе, а про очікування поваги до сімї вираженого деспота із цілою купою комплексів неповноцінності, який свою недовершеність та нереалізованість, як чоловік компенсує кулаками та приниженнями.
У певних типів жінок, особливо із ярмом "жертви" не завжди виходить так логічно обскакати щоденне сімейне горе, знайшовши іншого ( в додаток - із двома маленькими дітьми)...

 03.07.2012 12:55  © ... => Володимир Пірнач 

впораюсь скоро з однією роботою і Тобі відпишу)

 03.07.2012 12:26  Володимир Пірнач => © 

Хм.. :)
Зауважень я не писав і тим більше ми вже перейшли на ти. Пам"ятаєш, ми пару місяців назад вже закрили це питання))
По тексту :
Ти часом не знайома з ЛГ із Тетяниного роману "Король Імп." дуже схожі лінії перетину)
А про надії на зміну коханої людини, як на мене це зовсім лажова ситуація. Скажи мені як психолог і жінка, невже і справді буде цікаво з людиною, яку ти можеш змінити, невже тоді вона і буде тим коханням, яке обиралося на початку?
Думаю що міняти людей то зовсім невдячна справа, а якщо набридне це кохання? а його вже поміняли і він тепер нікому непотрібний такий поміняний (напевно правильніше буде написати "заточений під одне конкретне почуття однієї конкретної людини"). Це мене щось понесло на переживання за чужі долі.. )) насправді я не дуже люблю людей і мені всерівно що той поміняний стане нікому непотрібним, але зараз не про це.
Може варто знайти іншого, який буде відповідати параметрам кохання?

 03.07.2012 12:11  © ... => Володимир Пірнач 

вірш від імені тієї жінки, котра терпить приниження від "коханого чоловіка2...ба, навіть щось більше, ніж приниження...психологія жінки така, що нам для полегшення потрібна словесна сповідь...і не тільки...втома від нещасного кохання і надія на зміни у коханій людині - щось таке водночасне простежується у моїй героїні ...врахую ваше зауваження)

 03.07.2012 11:58  Володимир Пірнач => © 

А я не зрозумів.. Дивні ви жінки, чим більше вас пізнаєш, тим більше переконуєшся що не знаєш взагалі.
Текст подібний на сповідь, так ніби ви не можете знайти чогось спільного, яке у вас було.
Дивне відчуття.

 02.07.2012 23:24  © ... 

усім щиро вдячна за небайдужі слова...неочікувала таких емоційних реакцій...мабуть, дуже часто стикаються жінки із таким сімейним "щастям"...біда, що зарадити збоку так важко...(((

 02.07.2012 23:04  Деркач Олександр => © 

Щиро, гарно написано

 02.07.2012 22:05  Чернуха Любов => © 

Лякає самовідданість, але в кожного своя історія..Гарний вірш.

 02.07.2012 21:17  Каранда Галина => Тетяна Белімова 

:)))))) в мій город камінець!) я трохи не так казала!))

 02.07.2012 21:16  Каранда Галина => © 

гіркий вірш...

 02.07.2012 20:02  Тетяна Белімова => © 

Що поробиш? Такий світ... Може, вона щось має взамін хоча б у матеріальному плані? Це теж багато важить! Бо люблять чоловіки по-своєму, дуже закрито іноді. Нещодавно ще із одним випадком клінічним зіткнулася... До речі, тут всі чекають на Ваші психологічні коментарі мого твору, бо ніби кажуть характери виходять непослідовні. )))))))

 02.07.2012 19:59  Тетяна Белімова => © 

Та ми вже тут! Тільки на свята вирвалися! Поки не у відпустці. Та й дочка там - у "Молодій гвардії". Подивилися якраз, як вона там.

 02.07.2012 19:37  © ... => Тетяна Белімова 

коли Ви будете вже в Києві?

 02.07.2012 19:37  © ... => Тетяна Белімова 

так - дуже журлива...десь перехрещується із вашою головною героїнею "Короля"...цікаво, щодоросла жінка розуміє усю велич чоловічого егоїзму - а все одно - повертається, леліє, любить. Шкода, що така жертовність - згубна для неї, і зручна - для деспотичних "осіб"...

 02.07.2012 19:33  Тетяна Белімова 

Ірочко! Дуже особистісна й журлива поезія вийшла. Ситуація, звісно, від нас прихована, та якщо спиняють на півслові? Це якась гра в одні ворота виходить... Є така казка в Оскара Вайльда. Називається "Егоїстичний велетень". Порадьте своїй подрузі...