19.07.2012 16:01
-
5196 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Крісман Наталія

ПОДРУЗІ

Простягаєш до мене душу?

Та вона й так до мене лине -

Крізь пустелі світів облудних,

Крізь холодне світіння зір.

І щомиті ця рідність дужча,

І зростає вона невпинно,

Це подібне на справжнє чудо,

Хочеш вір в це, а хочеш - не вір.


Простягаєш до мене крила?

Я тепло їх давно відчуваю

На розхрещенні зим і весен,

У холодних обіймах снів.

Моїм крилам бракує сили,

Щоб у небо літать безкрає,

Простягни мені душу - й скресне

Лід зневіри, що жив у мені!


Я над прірвою знов зависла,

Зроблю крок - і усе скінчиться,

Або, може, злечу у небо,

Потону в нім чи розіб`юсь.

Ти лиш знаєш, що я ненавмисно

Зазирнула до віч блискавицям,

Я піти не хотіла насправді -

Тільки спробувать силу свою...


Простягни мені свою душу,

Простягни мені, Рідна, крила!...

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 19.07.2012 21:32  © ... => Олександр Новіков 

Та бувало... 

 19.07.2012 19:36  Олександр Новіков 

гарно, особливо блискавиці