Вловити невловиму
з рубрики / циклу «ПАТРІОТИЧНЕ»
Коли в танку натхнення вірш щемить
І рим в думках зринають перші спроби
Вловити дивну невловиму мить
Поет завжди так прагне для оздоби.
Це вам не миші і не горобці,
Лиш сплеск тремтливий серед слів полови…
Не так то легко справитись, ловці,
Бо дуже то незвичні й хитрі лови.
Вона десь поряд! Серденько зайшлось,
Вискакує з грудей несамовито.
Здалося раптом – вже моя, ось-ось!
Але нема! Все ж не вдалось зловити…
Невдячна і виснажлива ця гра,
Втікачка лиш чуттям стривожить душу,
Шелесне, десь подівшись з-під пера:
– Не вловиш… Я сама з’явитись мушу.
На межах часом зрощених угідь,
Усе чекаю, стомлена літами,
Що прийде й доторкнеться мимохідь
Палкими невловимими устами.
.gif "{#}")
Дякую, Саша! :))
