Гуцули
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Кажуть люди, що гуцули, Довбушеві діти,
Стала думати гадати, що мені робити.
Може щастя у Карпатах, зібралась швиденько,
Їду, їду, серце мліє, щастя вже близенько.
Лебідкою прилетіла, під смереку сіла,
Бачу йде, а я від щастя руки опустила.
Мов той лебідь до лебідки став він загравати,
Почав пестити, до серця свого пригортати.
Знепритомніла від щастя, як відкрила очі,
Залишилась гола, боса одна серед ночі.
