Вишиваю
з рубрики / циклу «Твори улюблених авторів»
Скавулить в небі місяць песиком,
Хмари – наче нитки для шиття.
Вишиваю дрібненьким хрестиком
Всю картину свого життя.
Голка бігає з нитками срібними.
Світлим кольором вишию тих,
Які стали душевно-рідними,
А вже темним – байдужих, злих.
Згодом долю я вишию росяну,
Тільки це уже вранці буде.
Хай лягають стібки покосами,
Доки сонце яснеє зійде.
Знову місяць завівся песиком,
Шлях Чумацький давно вже спить.
Вишиваю всю долю хрестиком,
Тільки нитка хрестами лежить.
Підбираю стібки фарбовані
Для лінійок свого життя.
Але нічка іде гаптована –
Засинаю над цим шиттям.
В моїх снах світ не вкритий ранами,
Там не так усе, все навпаки –
Доля білить тканину наново,
Щоби виправити помилки.