09.07.2012 11:34

-

211

5 | 5

 © Тетяна Чорновіл

Із змахом ластівиних крил

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

“Ластівка стрімко,
Гарно і легко летить.
Словом: голодна.”

Андрій Гагін, хокку

Ах! Літо! Тепле сонечко привітне

В липневій спеці всім дало нагрітись,

Так гарно у мітелках м’ятлик квітне,

Та часу знов немає надивитись.

Хоч крила за ніч ще не відпочили,

Як сонце встало,  вже летіти треба,

Бо ластів’ята їстоньки схотіли,

Тож ще і ще злітаю в хвилі неба.

Перед грозою мошка зовсім низько,

Це мої крила, звісно, вдовольняє,

В таку ж от спеку дихання вітриська

Всю їжу в вись нестерпну заганяє.

Що мошка? Лиш один крилатий пошук

Для жадібно роззявленого дзьоба.

О! Скільки в сяйві дня таких от мошок

Ще переварить пташенят утроба!

Ширяю ввись! Хоч втома дух зморила,

Знов рвуться в небо гострозорі очі

Я ластівка! Й мої нестримні крила

В польоті від світанку і до ночі!