Мамина втіха
з рубрики / циклу «Про долю»
В’яне квіточка від сонця,
Без води всихає,
Стільки світу, що в віконці,
Матінка зітхає.
Розлетілись діти,
Широка дорога,
Є чому радіти,
На серці тривога.
В полон бере старість,
Впину їй немає,
Хвороби не в радість,
Серденько геть крає.
Світанки у полі,
Праця до смеркання,
Дякуючи долі,
Не марні старання.
Летять голуб’ята,
До горлички мами,
Багата тим хата,
Не зрівняти зі скарбами.
Горличка вуркоче,
Слізоньки втирає,
Душа геть тріпоче,
Один Бог лиш знає.
Скільки того віку,
Для неї лишилось,
Скільки того світу,
Для неї судилось.
м. Славута,
