Скажи собі - "Не падай, Вчепись за хмари й вітер, За непокірні рими І крила сподівань, Живи життя заради, Хай сонце сльози витре, І дух мій незборимий Здолає болю грань, Безодня - почекає, Промінчиком надії Розтоплю лід зневіри, Що серце оповив. Примари позникають, Злетять у небо мрії, Бо рідний хтось і щирий Промовить знов :"Живи!".
Гарно дуже написали.Не справедливість, але ж таке життя. Тримайтеся.
18.07.2012 16:17 Крісман Наталія
Як скаже світ: «Ти – крихта у мені!». Йому повіч: «Душа моя – безмежжя, Йдучи вперед, не знаю я обмежень, Згораючи - воскресну знов в огні. Я – крихта, без якої бракне світу І сили, і потуги, і снаги, Я – крапля, без якої береги Ріку життя по вінця не наситять. Я – нота, без котрої не складе Маестро душ гармонії в акордах...». Так, крихта Ти - та впевнена і горда, Яка до зір крізь терня вперто йде!
18.07.2012 16:16 Крісман Наталія
В житті є тисячі доріг, Ми ж обираєм – куди йти? Лише йдучи з добром до всіх, Свій храм Душі нам віднайти. Зазнаєм злетів і падінь, Зимовий холод і вогонь, Пройдем крізь тисячі терпінь, Які торкнуться наших скронь. Та лиш за серцем навмання, Йдучи пустелями світів, Знайдем Душі своєї шлях, Лише б від болю не зотлів.. В житті є тисячі доріг. Ми ж обираєм – куди йти?...
18.07.2012 15:47 Крісман Наталія
А ще таке мені згадалось після прочитаного... Які ж дволикі люди в цьому світі! Ніяк до них не звикну, хоч умри, Ще вчора дарували мені квіти, А нині, мов розлючені вітри, Шматують мене словом знавіснілим, Прокляття сиплять в спину і до віч. Чому ж так лють їм очі заступила? Чому в їх душах темна-темна ніч? Та я мовчу, звикаючи до болю, До лицемірства, зради і зловтіх… Я лиш душі ніколи не дозволю Хоча б на мить вподібнитись до них!
18.07.2012 15:45 Крісман Наталія
У кожного свій шлях, своя Голгофа, Де будуть, мов Христа, судити нас. Згадають нам життя суворі строфи, Колись згадають все нам, без прикрас. Одне боюся – натовпу сліпого, Якому лиш “видовища і хліб”. Ніколи не було добра ще з цього, Ненависть натовпу звела й Месію в гріб! Не хочу я судилища, а суду Лише єдиного – Всевишнього Творця. Я не боюсь, зірвавши з віч облуду, Прийти на суд небесного Отця!
Ігор Рубцов 
