20.07.2012 02:03
-
192
    
  5 | 5  
 © Крісман Наталія

Ніч одкровення

Ніжно-довічне наше кохання,

З присмаком тУги, пристрасті й сліз,

Холодом віє, мить - вже вогнЯно,

Наче комета, показує хвіст.


Ніжно-довічне і ненаситне,

Очі - безмежжя, в них - світу суть

І безконечне свято блакиті,

Що кожен прагне душею сягнуть.


Ніч одкровення ляже на плечі,

Зору явивши те, що нема.

Ти ж знову прагнеш до самозречень

Торкнуть вустами мого чола.


Вогнем кохання дух спопеляєм,

Все злато світу - ніщо не варт,

Ми надто прагнем торкнутись раю, -

Чи ж це не схоже на долі жарт?!


Не зупиняйся, минуле радо

Тебе до ніжних штовха обійм,

Бо лиш кохання над нами владне,

Заради нього - живи і мрій!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.07.2012 12:53  Володимир Пірнач => © 

"Ми надто прагнем торкнутись раю" - в саму точку.
Мені чомусь таке в голову залізло, що типу багато людей намагаються бути праведними, щоб потрапити до раю, а там кастинг досить великий (мені так здається) і втраплять не всі. То чи не варто слухатись своєї природи, а не розмінюватись на кимось придумані канони?
Гарно.
Плюсую.