ЛЮбий мій Маестро
Замерзають в парку тіні ліхтареві,
Де я вчора грілась в сонечка теплі,
Навіть зимно в лапи скам`янілим левам,
Що сидять віками на сирій землі.
Скоро забіліє, грудень на світанні
Викладе в пюпітри оберемки нот,
Ніжність ночі-зваби збудить всі бажання,
Що злетять у віршах до ясних висот.
Пахну ще Тобою... а у моїх скронях
Музика пульсує дивна відтепер.
Серце розтривожив в ритм своїх симфоній
Любий мій Маестро із небесних сфер.
Поцілункопадом я укрию губи,
Всепроникним словом серце звеселю,
Лиш, чого не мала - знаю, що не згублю,
Шкода, що ніколи не скажу вже "Лю...!".
