Деруни
Бувальщина
Прибули на літні “муки”
П’ятеро малих! Онуки!
В баби в хаті – шум і гам!
Як забавить? Що робити?
Баба каже: – Тихо, діти!
Дерунів насмажу вам!
Бараболі накопала
І натерла, щоб не мало,
Майже відровий баняк.
На плиту враз сковорідку!
Бубонить: – Насмажу швидко,
Щоб поїли внуки всмак!
Перші вже й готові, наче,
Але їсти як? Гаряче!!!
Ще й язик пече, хоч плач!
Баба каже: – Треба, діти,
Їх надвір на стіл носити,
Щоб схололи трохи, бач!
Кинулись онуки з хати
Рідній бабі помагати
Смакоту надвір нести.
З мискою гуртом гайнули,
Всі по одному смикнули
Знов з пустою – до плити!
В хаті дерунів немає
І надвір не прибуває –
Марні бабині труди.
Рада, смажить – діти носять,
Смажте, бабо, швидше! – просять
І снують туди-сюди.
– Ху-у-у! – зітхнула баба й сіла,
– Аж насилу я скінчила
Ці загайні деруни!
Простягли гуртом онуки
До пустої миски руки:
– То давайте! Де ж вони?!!
