Спасівські повені
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Навіяне твором Івана Марчука
Порушивши буденності архів,
Зірвавши греблю з розсудом дешевим,
Виходять мрії раптом з берегів
Щоб захлинути солодом грушевим.
Спускають в дикі пахощі човни,
Що тонуть в стиглих спасівок свавіллях,
І кличуть в запашні грушеві сни,
Хитають у стрімких медових хвилях…
Я поринаю в ароматний вир
Нестримних мрій між острівками суші,
І скрізь ген-ген, куди сягає зір,
Свідомість манять груші… груші… груші…
Відлунням перших осені штрихів
Блукаю літніх спасівок світами,
Де мрії знов виходять з берегів,
Стікають з губ грушевими медами...
