Марія Берберфіш Зриваєш, немов черешні...
Зриваєш, немов черешні,
моїх сновидінь години.
В руках твоїх, нетамтешня,
шукаю чогось невпинно.
Обіймами в позачассі
стискаєш до сліз солодких.
Щасливі ми чи нещасні?
Нам дане ж - таке коротке...
А літо ще зігріває
життя заземлені наші.
В черешневім гаю,
у сонячній чаші...
16.08.2012 22:45 © ... |
Щиро вдячна за відгуки! Дуже приємно! |
16.08.2012 20:51 Лідія Яр |
 Гарно.Сподобалося. |
16.08.2012 13:10 Тетяна Чорновіл => © |
 Зворушливо... Сподобалось! |
15.08.2012 23:54 © ... => Каранда Галина |
Дякую, Галино, за коментар. Завжди рада. Я не пробувала озвучувати. Може, і варто було б... Останні два рядки коротші за розміром, але це навмисне я так зробила, щоб виділити кінцівку. |
15.08.2012 23:51 Каранда Галина => © |
 все дуже гарно. мені наче я заплуталася в наголосах і розмірі в останньому катрені... А у Вас немає можливості озвучити вірш своїм голосом? Портал це дозволяє.... |