Чекаю
з рубрики / циклу «Очі - сині та зелені»
Я осені чекаю, як ніколи.
Так, як не чекаю літа і весни.
Даремно, що нові етапи школи
Вриватимуться кігтями у сни.
Я нову скрипку осені відкрию,
Я напишу про наболілий щем,
Я душу від усього зла омию
Під золотим, закоханим дощем.
Я знаю, сонце буде божевільне.
Ми всі потрохи спалимо його.
І будуть біль і щастя неподільні.
Як дощ і вітер. Як частки свого.
Нехай палають давні континенти
Вогнями золотих осінніх снів!
Найкращі, справді золоті моменти
Лиш вітер записати вже зумів.
Я дочекаюсь осені – байдуже,
Що будуть сльози, пил і забуття.
Хай розмивають береги калюжі.
Хай буде дощ. Лункий, без вороття.
