 |
| 89 views |
 | | | | |
| Rating 5 | 8 users | ||||
Я чекаю себе
прокидаючись рано:
виринаю зі снів і чекаю себе.
Я шукаю себе, доки сонце огранить
світанкóвим різцем
хризоліти небес.
Не знайдусь
і спішу на щоденну роботу.
Тільки спиниться думки
безвітряний став –
я запитую,
вимушено безтурботно:
з ким це я забарився, від себе відстав?
Пізній вечір пробачить моє лицемірство.
По блискучим асфальтам рекламних пожеж
ти прийдéш, запізнившись,
напевно навмисно,
ти прийдéш
і за руку мене приведеш.
Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:
Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Китобій / Вірш | Костенюк». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вступ / Вірш | Костенюк».
