15.10.2018 10:56

для всіх

191

8 | 8

 © Анатолій Костенюк

Я чекаю себе

Я чекаю себе, 

прокидаючись рано:

виринаю зі снів і чекаю себе.

Я шукаю себе, доки сонце огранить

світанкóвим різцем

хризоліти небес.

Не знайдусь

і спішу на щоденну роботу.

Тільки спиниться думки

безвітряний став –

я запитую, 

вимушено безтурботно:

з ким це я забарився, від себе відстав?

Пізній вечір пробачить моє лицемірство.

По блискучим асфальтам рекламних пожеж

ти прийдéш, запізнившись, 

напевно навмисно, 

ти прийдéш

і за руку мене приведеш.