15.10.2018 10:56
для всіх
158
    
  8 | 8  
 © Анатолій Костенюк

Я чекаю себе

Я чекаю себе

Я чекаю себе

прокидаючись рано:

виринаю зі снів і чекаю себе.

Я шукаю себе, доки сонце огранить

світанкóвим різцем

хризоліти небес.


Не знайдусь

і спішу на щоденну роботу.

Тільки спиниться думки

безвітряний став –

я запитую, 

вимушено безтурботно:

з ким це я забарився, від себе відстав?


Пізній вечір пробачить моє лицемірство.

По блискучим асфальтам рекламних пожеж

ти прийдéш, запізнившись, 

напевно навмисно, 

ти прийдéш

і за руку мене приведеш.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.10.2018 00:20  Борис Костинський => Костенюк 

То є найбільше щастя, коли є кому лагідно взяти за руку...

 15.10.2018 16:33  Артюх Леся Вікторівна => Костенюк 

Душевно дуже! Прекрасний вірш!

 15.10.2018 13:55  Панін Олександр Миколайович... => Костенюк 

Чудово!

 15.10.2018 13:45  Каранда Галина => Костенюк 

І мені сподобалося.

 15.10.2018 13:39  Каллистрат => Костенюк 

Отлично!

 15.10.2018 12:56  Лора Вчерашнюк => Костенюк 

Бездоганно - і по формі і по суті!!!!! Дякую!! Особливо - за "хризолітові небеса"!!!!