26.08.2012 18:38

-

223

6 | 6

 © Лідія Яр

з рубрики / циклу «про життя»

Поливає життя

негараздами нас,

мов дощем,

кожен день комусь

біди приносить з собою,

там обірветься зойк,

десь залишиться щем,

щось засохне навіки смолою.

Понуртує отут

й полетить у світи,

там знайде не одну

собі жертву...

То чому ж, у душі

так нестерпно болить?...

і радію..

болить- то ж не мертва...

А, коли вже в душі

не залишиться місця

для болю,

переповнена чаша

не проллється сльозою,

а каменем стане

заберу усі дні,

усі болі свої із собою

і піду за межу....

там мене вже 

ніщо не дістане...

25.08.2012