Лідія Яр
Та, ні ж бо, ні, не буду про сумне.
Який там сум... Он осінь уже скоро.
І, то дарма, що вітер клени гне
І що скриплять, мов плачуть, осокори.
А ті дощі - не сльози зовсім, ні,
То, просто, небо землю умиває.
Який там сум... Не буду про сумне.
Для осені обійми розкриваю.
21.08.2013 12:38 Наталія Сидорак => © |
 Я обожнюю осінь... Прекрасна пора року - ніби мудрість до нас приходить з осінню... |
21.08.2012 18:16 © ... => Деркач Олександр |
дякую |
21.08.2012 12:50 Деркач Олександр => © |
 Чудово! |
19.08.2012 16:28 © ... => Ем Скитаній |
Дякую. |
19.08.2012 16:16 Ем Скитаній => © |
 дуже мені сподобалось! аж якось затишно стало на душі. |
19.08.2012 16:12 © ... => Сашко Новік |
Та то , Саш, тобі подяка за гурт.Приємно. Якого ще коментаря треба. |
19.08.2012 14:22 © ... => Каранда Галина |
Приємно, що Вам сподобалося.Дякую. |
19.08.2012 14:03 Сашко Новік |
 |
19.08.2012 10:36 Оля Стасюк |
 Красиво. І лаконічно. Дійсно, осінь- лише перехід в стан спокою, а всі сприймають сльозами.. |
19.08.2012 10:28 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно! Справді, нащо про сумне! То не сум, а мрійлива елегія... |
19.08.2012 02:09 Каранда Галина => © |
 яка ж краса! аж захотілося напам"ять вивчити!... |