Вмирає лебідь
з рубрики / циклу «Політичне»
Вмирає лебідь із моєї мрії.
На озері, на річці – все одно.
Оце життя у нім лише жевріє,
Мов вітер тільки з диво-сну мого.
І я жеврію з ним. У краплях піни.
Це хвилі чи проміння – може, лід.
Балетна казка сповнена тремтіння.
Життєва казка більший лишить слід.
Він так вмирає, наче Фенікс літа.
Мов догорає в крапельках роси.
Це так болюче – не встигати жити,
Коли немає вічних сил цвісти....
Не траур, ні – вмирає лебідь білий,
Світліший всіх курганів і могил.
Якби ж я так могла – я ж так хотіла
Віддати йому частку власних сил!
Та ні, я не якась там лебедиця.
В балеті закінчивсь останній звук.
Йому була потрібна лиш живиця
З моїх тонких, як пера птаха, рук.
