28.08.2012 13:33

-

264

5 | 5

 © Оля Стасюк

Вмирає лебідь

з рубрики / циклу «Політичне»

Вмирає лебідь із моєї мрії.

На озері, на річці – все одно.

Оце життя у нім лише жевріє,

Мов вітер тільки з диво-сну мого.

І я жеврію з ним. У краплях піни.

Це хвилі чи проміння – може, лід.

Балетна казка сповнена тремтіння.

Життєва казка більший лишить слід.

Він так вмирає, наче Фенікс літа.

Мов догорає в крапельках роси.

Це так болюче – не встигати жити,

Коли немає вічних сил цвісти....

Не траур, ні – вмирає лебідь білий,

Світліший всіх курганів і могил.

Якби ж я так могла – я ж так хотіла

Віддати йому частку власних сил!

Та ні, я не якась там лебедиця.

В балеті закінчивсь останній звук.

Йому була потрібна лиш живиця

З моїх тонких, як пера птаха, рук.