Він пішов...

з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»

Він пішов. Рвучкий, різкий, нестримний.

І його так просто не спинити.

Віє вітер поглядом у спину,

І облизує холодні мокрі плити.

Він пішов… І так це недоречно!

Серпню вихолощуючи душу,

Днів холодних й дум важких предтеча,

Дощ оцей, що з ним чомУсь миритись мушу.

Де ж ти був в моїм спекотнім травні?!

Коли так чекала я на тебе…

А тепер – пориви твої марні,

Поверни мені моє блакитне небо!

28.08.12

Візьміть участь в обговоренні

28.08.2018 21:58 © ... => Каллистрат

По календарику виплив... спочатку не впізнала вірш... а цікаво в мене колись получалося)))))

29.08.2013 00:04 Дебелий Леонід Семен... => ©

Гарно! Травень... Жаль його, не повернеш...

31.08.2012 00:14 Лідія Яр => ©

Встигнете з картоплею. у мене ще не копана теж.
А дощі у вас такі гарні...і небо блакитне ще буде, ще ж і бабине літо буде....
дуже сподобалося.

30.08.2012 22:04 Сашко Новік

після дощу завжди виходить сонце)
все ж знайшов краплини оптимізму))))

30.08.2012 20:15 Тетяна Белімова => ©

Так, дощі - вони такі...

29.08.2012 14:46 Тетяна Чорновіл => ©

А я люблю дощ! Оце зараз просто вітер рве хмари, а дощу нема! Чекаємо!!!

Не люблю дощ.
Приєднуюсь до Вашої вимоги про блакитне небо!)

Про життя... сподобалось, а дощ люблю, ще й тому що, є можливість посидіти дома

Доречно, та він потрібен і зараз..

Це напевно вже осінь наближається..
Мені на якусь мить здалося, що Олю трошки відпустило, то тепер у ваших текстах той самий настрій..
Димно..

28.08.2012 20:25 Оля Стасюк