19.01.2012 20:27
-
383
    
  1 | 1  
 © Чернуха Любов

Ти пішов

Ти часу не знайшов, щоб попрощатись. 

Зібравши речі назавжди пішов. 

Немає сили за тобою мчатись. 

Та мабуть іншу жертву, вже знайшов. 

Ти випив кров мою усю до краплі. 

Ти шаленів від кожної сльози. 

І кожним словом різав душу навпіл, 

в`язав мотузкою із ніжної лози. 

Тепер сиджу і насолоджуюсь покоєм. 

Лиш в памяті тривога і туман. 

Я гідно справилася з цим двобоєм, 

пережила і зраду і обман. 

Як жити далі – потім розберуся. 

Вдихну на повні груди, я озон. 

Цілющим зіллям зі свободи знов нап`юся. 

Тільки тоді повірю – це не сон. 



м. Кривий Ріг, січень 2012 р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.01.2012 13:58  Сашко Новік 

цікаво, особливо про озон)))) буду знати

 20.01.2012 11:47  Микола Щасливий => Тетяна Чорновіл 

Та навпаки... якщо озон - то смерть, а якщо іонізоване повітря - життя. Ну то так, домисли...

 20.01.2012 11:44  Тетяна Чорновіл => Микола Щасливий 

Чому це Ви мене запідозрили в суїциді??? :))))))))

 20.01.2012 11:42  Микола Щасливий 

:) ой, думав то Тетяни Чорновіл вірш. Дико вибачаюсь!

 20.01.2012 11:41  Тетяна Чорновіл => Микола Щасливий 

{#}При чому тут пані Тетяна? :)))))))))) Прошу запитання про іонізоване повітря - до автора!!!

 20.01.2012 11:38  Микола Щасливий 

Можливо, пані Тетяна мала на увазі іонізоване повітря і переплутала терміни??

 19.01.2012 22:38  Тетяна Чорновіл => © 

Ну і слава Богу!!! Але я за Вашу ліричну героїню також переживала! Гарно написано, якщо сприймається, як дійсність! :))))

 19.01.2012 22:35  © ... => Тетяна Чорновіл 

на щастя це не автобіографічний вірш

 19.01.2012 21:48  Каранда Галина => © 

а що у Вас переважує: горе чи полегшення?

 19.01.2012 20:31  Тетяна Чорновіл => © 

Мужнє визнання! Сподобався вірш! :)