Четверта сизигія

дзиг бджіл у квітках...

сміх розсипався на страх...

...- кх! кх!.. - з лапок впав,

ктрий сокирою кивав...

а не бійся і не сци

у гамаші чи труси!

бо нема чого губити -

за губою хи й ги-ги.

будем їсти, будем пити,

танцювати від нудьги...

ех! мо краще, мо горійше

все навколишнє, горішнє

наче сОпух (чи сопУх)

звієм, здуєм яко пух,

до льохА швирнем свиняче,

зверху кинемо лантух

й вріжем з лютістю ногою

і своєю головою

об стіну камінну - бух!..

біль уйнятися не може...

що? не може?! . аж ніяк?..

то негоже! допоможем -

бо ж ця гуля аж не дуля,

прикладем за лід медяк,

або ж вистудене дуло,

чи сипнем ячменю жменю

і... помріємо про меня...

ех, згадалась сарана -

сита суто сатана!

хоп - гоп, ну на-на!..

реготати не боюся,

бо нічого вже нема.

у дугу, у смерть уп`юся -

що мені до тої, злої?..

...від сизигії такої

мо зійти із розу - ма!.........