05.09.2012 08:44

-

204

6 | 6

 © Наталка Янушевич

Літу

Я відразу прошу: ти надовго мені не зникай,

Бо на кого залишиш таку перестиглу й солодку?

Де густіє бурштин, в тих забутих старих щільниках

Ти мені приховало духмяну свою насолоду.

Я відразу прошу: ти не дай розійтися зимі

І мене пожалій, без тепла ти не втримаєш жінку.

Для промерзлих ночей недостатньо і сотні томів,

А на спогад про тебе – одна берестяна сторінка.

Я її бережу, перечитую вітру й снігам,

Я медами твоїми живу, наче хлібом єдиним.

І чекаю, коли повернеться до мене снага –

Та найперша твоя, несмілива і бажана днина.