06.09.2012 13:47
-
273
    
  5 | 7  
 © Андрій Гагін

Єдине

з рубрики / циклу «Жителі сьогодення»

Замучені, стомлені долею й часом.

Буває здається: щасливі живем,

А в що ми всі віримо во́дночас разом;

Як зробимо вибір - то плачем з жалем.


Пустим обіця́нкам, як вітру ми віримо;

Себе серед часу тут не впізнаєм.

Бувають життя наче плямами білими -

Та кожного шлях сам собі навзаєм.


Чи втратили віру просту в справедливість,

Та власного тут вже не зна́йдеш зовсім.

Ще віримо інколи в доль вередливість,

Знайти б щось єдине, потрібне усім.



серпень 2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.09.2012 18:17  Лідія Яр => © 

Перший рядок- саме те, що часто приходить в голову.
Гарно написали.

 06.09.2012 16:58  Каранда Галина => © 

потрібне усім? - повітря, вода, харч, любов, здоров"я, комфорт хоч якийсь для тіла і душі... не так і багато.

 06.09.2012 16:14  Деркач Олександр => © 

Єдність цього світу в різноманітті, а справедливість нажаль штука суб`єктивна, але як роздум - вірш сподобався...

 06.09.2012 14:22  Тетяна Чорновіл => © 

Мудро! Особливо 2 строфа відгукнулася....
Наклалося на вибори. Звісно, вірш глибший... Але все одно накладається на вибори! Такий зараз паршивий час. Навзаєм.