Єдине
з рубрики / циклу «Жителі сьогодення»
Замучені, стомлені долею й часом.
Буває здається: щасливі живем,
А в що ми всі віримо во́дночас разом;
Як зробимо вибір - то плачем з жалем.
Пустим обіця́нкам, як вітру ми віримо;
Себе серед часу тут не впізнаєм.
Бувають життя наче плямами білими -
Та кожного шлях сам собі навзаєм.
Чи втратили віру просту в справедливість,
Та власного тут вже не зна́йдеш зовсім.
Ще віримо інколи в доль вередливість,
Знайти б щось єдине, потрібне усім.
серпень 2012
