07.09.2012 16:04
-
222
    
  6 | 6  
 © Автор Невідомий

Я не прошу тебе зостатись,

Не благаю про крихти жалю.

Дай лиш крила - щоб сподіватись,

Й трохи літер для слова "люблю".


Дай мені не надію, а волю,

Щоб злітаючи понад любов,

Призвичаїтися до болю

Й гідно випити келих скорбот.


Щоб йдучи крізь роки від тебе

Не вертати думками у сни,

Де немає "тебе" і "мене",

Бо була колись літера "ми".


Дай мені краплю сонця й полотна

Невичерпно юних небес,

Щоб напитися ними сповна,

Щоб навчитися жити без...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.09.2012 18:58  Ірина Затинейко-Михалевич 

останній рядок такий сильний!

 07.09.2012 19:53  Лідія Яр => © 

сподобалося

 07.09.2012 18:48  Деркач Олександр => © 

Гарно!

 07.09.2012 17:48  Ем Скитаній => Тетяна Чорновіл 

може, воно і так...

 07.09.2012 17:40  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже сподобався вірш! Третю автор можливо хоче бачити саме так..

 07.09.2012 16:51  Ем Скитаній => © 

вибачте, не зважаючи на третю строфу.

 07.09.2012 16:46  Ем Скитаній => © 

вірш чудовий! навіть не зважаючи на четверту строфу, він торкається душі, хвилює щірими почуттями.