08.09.2012 22:47
-
285
    
  6 | 6  
 © Оля Стасюк

Моя муза

Моя муза

з рубрики / циклу «Цикл Віхола»

Змагання муз – то біль і простота.

Моїй недавно обідрали крила.

Не може муза втратити життя,

Її лише знешкодили – розбили.


Змагання муз – то битва черепків.

У світі муза – то з кришталю ваза.

Така ж  крихка, як дивний трепет снів,

В своїй натхненній і спокійній фазах.


Не знає муза, що таке поклон.

При схилені вона ламає крильця.

Їй біль і кров -  то як Армагедон,

А пиха й гордість – то медові сильця.


Не бийте музу, крапельку душі.

Її вразливим пуп’янком зростили.

Вона і так неначе на межі –

Недавно обідрали білі крила.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.09.2012 13:29  Бойчук Роман 

Гарнезно! Вишукано, ніжно - кришталево. Саме такою я собі музу і уявляв. Дякую за чудову поезію!!!

 09.09.2012 18:38  Лідія Яр => © 

Дуже сподобалося. Жаль музу, але крила заживуть..

 09.09.2012 10:51  Ірина Затинейко-Михалевич 

делікатне прохання не торкатись музи...не бити - це ж та крапелька душі! зворушливе благання...яке певне криком вже видається...

 09.09.2012 00:28  Деркач Олександр => © 

Класний вірш! Не знає муза, що таке поклон.
При схилені вона ламає крильця. - Дуже гарно!!!

 08.09.2012 23:11  Каранда Галина => © 

вірш гарний. але поясни. це хоч не з синім смайликом зв"язано??? бо я вже переживаю.