Невідомості дурман
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
Невідомість випливла з туману,
Колихалась на семи вітрах,
Мов з решіт, тремкий цідила страх
В порції правдивого обману
З ледь відчутним присмаком дурману.
Хоч прозору суть її не видно,
Тут вона! Засіла в закутку
Підсвідомості. І впевненість хитку
В часу петлях душить непомітно,
Поки та не пропаде безслідно.
Час підступний шкіриться глузливо
На бенкеті підлого жалю,
Жде, що страху тінь слізьми заллю.
Я ж згадала раптом, що люблю…
Де ж та невідомість? Не важливо.
