11.09.2012 20:16

-

250

5 | 5

 © Тетяна Чорновіл

Шерех припливу

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Знов розлився смуток морем

Так жалюче, так невпинно,

І своїм напливом скорим

Розум мутить,

Душу судить

Безнадійно, сивопінно…

Хмари мрій у сплесках ночі

Опадають в шерхіт хвилі,

Марно сну шукають очі,

Щось бездонне

З снами тоне

В хвиль солоному похміллі.

Замки зведені піщані

Кари ждуть від втіх припливу,

Бо сліди надій останні,

Мов озерця,

Зойком серця

Зносить у глибінь сонливу.

Смутку  збурені безодні

Може вдасться осушити

Завтра з часом. Та сьогодні

Маю змогу

Ніч вологу

З моря шерехом прожити.