Міст
А міст скрипить. Немов кричить «Пусти!»
Вантажівки гримлять, немов розряди.
Я вже давно спалила всі мости,
Та їх залило чорним водоспадом.
Самотні хвилі у колони б’ють.
Такі буденні – сірості совдепів.
Я під мостом давно шукала суть,
Де вітер ще виспівує терцети.
А ліхтарі, що доживають вік,
Скриплять не в такт, здаються не у тему.
Старезний міст - як давній чоловік,
Межа життя – то зірвана дилема.
Ба навіть риба б’ється у стовпи.
Їй всій – безглузді дивні сили вишні.
Я стільки раз палила вже мости,
А цей ставав, як я, буденно-лишнім.
